ЯДС 3 клас 1 семестр

Тема: Творчість Наталі Забіли для дітей.

Мета:

• формувати в учнів вміння самостійно ознайомлюватися з новою дитячою книжкою, прогнозувати її зміст;
• продовжувати формувати вміння будувати зв’язне висловлювання за змістом творів;
• розглядати книжки на книжковій виставці;
• вчити брати участь у постанові дитячих п’єс.

Тип уроку: урок – свято.

Обладнання: твори Наталі Забіли, портрет, малюнки букв, відповідний одяг персонажів, мольберт, рекомендаційний список літератури на наступний урок.

Хід уроку

I.Організація класу.

Привітання.

Добрий день вам!
Добрий день нам!
Добрий день всім!

II. Повідомлення теми і мети уроку.

Дорогі друзі! Сьогодні ми познайомимо вас з творчістю відомої дитячої письменниці Спробуйте відгадати її прізвище. Наші учні будуть розповідати вам вірш, який написала ця письменниця, а ви визначите, який звук у ньому повторюється найчастіше.

(Виходять шість учнів. У кожного в руках папірець з намальованою великою буквою : З, А, Б, І, Л, А. Написи до глядачів будуть повертатися поступово.)

1 учень.
Зима морозяна надворі.
Замети білі на землі.
Зоріють в небі ясні зорі.
Заснули зайчики малі.

2 учень.
Будинок білий біля річки
З балконами на кожен бік.
Будують братик і сестричка,
бо в них і батько будівник.

3 учень.
Івасик іграшками грався,
А по дворі ішов індик.
Івась побачив і злякався
І від індика в дім утік.

4 учень.
Лелека ластівку питає:
Хто вище всіх птахів літає?
Літають люди вище всіх
На літаках своїх легких.

5 учень.
Автобус їде по алеї.
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.

Промовмо всі разом прізвище цієї чудової письменниці: ЗА- БІ – ЛА. Правильно, Наталя Львівна Забіла. А вірші Наталі Забіли, які ви зараз послухали, можна перечитати, взявши книжку, яка має назву «Весела абетка». Ось вона.

III. Актуалізація опорних знань.

1. Розповідь вчителя про поетесу.

Наталя Львівна Забіла ( показ портрета) народилася давно, понад сто років тому, але її твори і зараз цікаво читати дітям.

Наталя Львівна, коли стала дорослою, пригадувала, що її мама не вміла співати, а тому перед сном читала своїм дітям вірші, яких вона знала дуже багато. Тому й не дивно, що в цій сім’ї діти змалку любили вірші, багато знали їх напам’ять. А які вірші Наталі Забіли Вже знають учні третього класу?( Діти декламують вірші)

А чи знаєте ви, коли Наталя Забіла склала свій перший вірш? Це сталося, коли дівчинці було чотири роки. Свідками цього були мама і старша сестричка Аля. Вона любила малювати й розфарбовувати свої малюнки кольоровими олівцями, при цьому вона промовляла відомі вірші. Одного разу сиділи ось так, малювали, коли це Наталка каже:

Арифметика любить свою Метику,
Часто гуляє і її стрічає!

Що це за вірш? – Запитала Аля.
А це я сама придумала! – відповіла Наталя.
Мамо, мамо, - закричала Аля. – Тася сама віршик придумала! А що таке « Арифметика»?

А Наталя й сама не знала! Просто десь почула таке слово, й воно їй сподобалося. Вона гадала, що то таке ім’я і що так, напевно, звуть якусь казкову красуню. А в неї є подруга Метика. Це вже вона сама вигадала, щоб складно та ладно було.

Потім, коли Наталочка трохи підросла та їй стало років сім – вісім, вона вже багато віршів та казочок писала і сама сміялась з себе, що колись такий дурненький віршик склала! Але ж тоді їй було тільки чотири роки, і ніхто з неї не сміявся.

Багато віршів Наталі Забіли покладено на музику. Послухайте пісеньку. (Звучить пісня на слова Забіли)

Наталя Львівна писала не тільки вірші, а й казки. А розповість про це наш гість. Зустрічайте! (З’являється учень, переодягнений в костюмі Колобка)

Учень.
Добрий день! Ви впізнали мене? Як мене звуть? Так, У російських казках мене звуть Колобок. А в українських я - Коржик. Але найбільше мені подобається ім’я, яке мені дала відома українська письменниця Наталя Забіла. Послухайте і подивіться казку про мене у виконання учнів третього класу, а потім здогадаєтеся, як вона мене назвала.

2. Інсценізація казки.
Вистава лялькового театру «Плискачик»

Ведучий.
Якось каже дід бабусі…

Дід.
Розпали вогонь в печі
Та для нашої Ганнусі
Ти плискачика спечи.

Ведучий.
Замісила баба тісто
І плискачика спекла,
А тоді, щоб трохи вистиг,
На віконце віднесла.
От лежить пухкий плискачик
На тарілці на вікні
Золотистий та гарячий,
Боки випнувши масні.

Плискачик.
Десь гуля Ганнуся видно
Не куштує плискача.

Ведучий.
А йому лежать набридло,
Стриб з вікна - й навтікача!
Покотився, покотився
По траві,мов коліща.
Раптом зайчик – побігайчик
Зустрічає плискача.

Зайчик.
Ну й плискачик золотистий!
Мабуть, добрий ти на смак?

Плискачик.
Ні, мене не можна їсти,
Я уславлений співак:
«Я – плискачик,
Я гарячий,
Загорілий в мене бік.
І від діда,
І від баби,
І від внучки
Я утік.
Вирушаю мандрувати,
Погуляю досхочу
І від тебе, від зайчати,
Зараз, зараз утечу!»

(Заєць прислухається, а Плискачик непомітно втік)

Ведучий.
Покотився, покотився
По траві, мов коліща.
Раптом вовк іде назустріч,
Зупиняє плискача.

Вовк.
Ой плискачику хороший!
Зараз я тебе ковтну!

Плискачик.
Ні, не їж. Послухай, прошу,
Як я пісню затягну:
«Я – плискачик,
Я гарячий,
Загорілий в мене бік.
І від діда,
І від баби,
І від внучки
Я утік.
Вирушаю мандрувати,
Погуляю досхочу
І від тебе, вовк зубатий,
Зараз, зараз утечу!»

(Вовк заслухався, а Плискачик непомітно втік)

Ведучий.
Покотився, покотився
По траві, мов коліща.
Ось іде ведмідь із лісу,
Зупиняє плискача.

Ведмідь.
Ну й плискачик запашистий!
Я б тебе охоче з’їв!

Плискачик.
Ні, мене не треба їсти,
От послухай краще спів:
« Я – плискачик,
Я гарячий,
Загорілий в мене бік.
І від діда,
І від баби,
І від внучки від зайчати й вовка втік.
Вирушаю мандрувати,
Погуляю досхочу
І від тебе, волохатий,
Зараз, зараз утечу!»

Ведучий.
Покотився, покотився
По траві, мов коліща.
Враз як вистрибне лисиця
З – під куща до плискача!

Лисиця.
Ну й плискачик! Що й казати!
Запашний від тебе дух…

Плискачик.
Я умію ще й співати,
В мене – голос,
В мене – слух!

Ведучий.
І почав співать плискачик…

Плискачик.
« Я – плискачик,
Я гарячий, я добрячий,
Загорілий в мене бік.
Я від діда, баби, внучки
І від вовка, і ведмедя.
І від зайчика утік. І від тебе утечу я…»

Ведучий.
А лисичка каже враз…

Лисичка.
Щось тебе я кепсько чую,
Заспівай – но другий раз!
Ти співаєш дуже дзвінко,
В тебе й справді голос є!

Ведучий.
А сама в цей час торбинку
З – під ялинки дістає.
Та хвалько цього не бачить,
Радий з успіху свого.
Тільки вивів…

Плискачик.
« Я – плискачик…»
Ведучий. А лисичка – хап його!
І незчувся, як в торбинці
Опинився наш співець!
І лисичка по стежинці
В ліс побігла навпростець.
А в ліску мала Ганнуся
Недалечко від тих місць
Лісовую грушу трусить
І грушки солодкі їсть.
Загорілись в лиски очі..

Лисиця.
Мабуть, груші ці смачні!
Ой – ой – ой, я їсти хочу!
Дай – но , дівчинко, мені.

Ведучий.
Бачить дівчинка: лисиця,
витівниця лісова!
І на спинці у торбинці
Щось ворушиться й співа…

Плискачик.
« Я – плискачик,
Я гарячий,
Загорілий в мене бік.
Я від діда, баби й внучки,
Від лисиці я не втік!...»

Ганнуся.
Що ж , лисичко, миттю
Натрушу тобі грушок.
Стань – но ближче та під віття
Підставляй свій лантушок!

Ведучий.
Розв’язала лиска торбу,
А плискачик з неї – плиг!
Та як кинеться моторно
Прямо дівчинці до ніг.

Плискачик.
Ой, рятуй мене, Ганнусю!
Нагулявсь я досхочу.
Я додому повернуся,
Більш нізащо не втечу!

Ведучий.
Засоромлена лисиця
Заховалась під кущем.
А Ганнусі до бабусі
Повернулась з плискачем.
(Плискачик виходить до дітей).

Вчитель.
Чи сподобалась вам казка? Яке ім’я письменниця вигадала для мене? Подумайте, чим казка Н.Забіли відрізняється від відомої казки «Колобок»?

А ще Наталя Львівна написала багато віршованих казок: «Рукавичка», «Кіт і півник», «Зайчикова хатка», «Два морози».

Вчитель.
Коли Наталя Львівна виросла, в неї з’явилися власні діти: Тарас і Яся. Про Ясю письменниця написала навіть книжку, яку так і назвала – « Яссочина книжка». Ось вона, ця книжка. (Демонструє дітям книжку).

3. Малювання за твором письменниці.

Наталя Львівна дружила з відомим письменником Корнієм Чуковським. Одного разу вони запросили його до себе. Він сів до письмового столу й почав розпитувати Ясю – чи любить вона книжки, чи знає вірші напам’ять.

А малювати вмієш? – спитав Корній Іванович.
Умію, мама, дай мені малювець, я буду малювати, - сказала Яся.
Ой,Ясочко, - поправила Наталя Львівна, - треба казати « олівець».
Ну, то дай мені олівець, я буду олівати!
Ну, Наталю Львівно, - сказав він , - це вже ви обов’язково повинні використати!

Можливо, ви здогадалися, який твір написала поетеса після цього випадку? Так, він називається « Олівець – малювець»

(Одна учениця розповідає цей твір, а інша малює те, про що розповідається в тексті.)

Взяла Яся олівець,
Олівець – малювець.
Сіла Яся біля столу,
Розгорнула папірець.
Треба тут намалювати
Отаку здорову хату!
Вікна. Дах. Димар на нім.
З димаря – великий дим!
Ось травичка, ось доріжка.
Ось дитинка. Ручки. Ніжки.
Ротик. Носик. Голова.
І волосся – як трава!
Ось на небі сяє сонце,
Довгі промені ясні…
А в сторінці, під віконцем,
Квітнуть квіти запашні.
У дитинки є спідничка,
А на ніжках черевички.
Ще їй кошика зроби –
Піде ляля по гриби.
Ліс такий густий, кошлатий,
І дерев у нім багато –
Все ялинки та дубки.
Як щітки, стирчать гілки.
А під кожним під дубочком
Два грибочки, три грибочки.
Ось чотири, ось і п’ять…
Вже нема де малювать!
Враз на сонце, як примара,
Налетіла чорна хмара,
Чорна – чорна, наче дим…
Ось і блискавка! І грім!
І полився з хмари дощик
На грибочки, на дубочки,
На ялинку, на хатинку,
На малесеньку дитинку,
На волоссячко, на кошик.
Ллється дощик, дощик, дощик,
Ллється швидко, швидко, швидко!
І нічого вже не видко!
Що ж ти , Ясю, наробила?
Зачорнила весь папір!
І протерла, і продерла,
І пробила аж до дір!..
Яся каже: - Ай – ай – ай!
Яся каже: - Це не я!
Це такий вже олівець,
Олівець – малювець!

Вчитель.
Ось така дівчина Яся. А про інші пригоди з цією дівчиною ви дізнаєтеся, прочитавши книжку « Олівець – малювець».

4. Відгадування загадок.

Ще Наталя Львівна Забіла писала загадки. Спробуйте їх відгадати.

Клубочок
По лісі стежиною
Дівчина йшла
І раптом клубочок
На стежці знайшла.
Хотіла торкнутись –
Ой, що ж то за жах!
Це сірий клубочок
Увесь в колючках!
Дівча від клубочка відскочило вбік,
А він ворухнувсь,
Розгорнувсь
Та й утік!..
Ну, хто ж здогадається-
Що ж то було?
Який це клубочок
Дівчатко знайшло?
( Їжак)

Туки – тук
Хто на дереві над нами:
Туки – туки – тук?
Прибиває щось гвіздками:
Туки – туки – тук!
Наполегливо працює:
Туки – туки – тук!
Хоч нічого й не майструє:
Туки – туки – тук!
Робить він корисну справу:
Туки – туки – тук!
Ще й одягнений яскраво:
Туки – туки – тук!
(Дятел)

Вертольотики
Над водою вертольотчики
Пролітають взад – вперед,
І від легкого їх дотику
Не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотчики –
Не гуркочуть, не гудуть
І самі себе без льотчиків,
Понад озером ведуть?
(Бабки)

Водяна красуня
Глянь, яка красунечка
Посеред ріки
Розпустила весело
Білі пелюстки.
А над нею сонечко
Й синява ясна,
Пурхають метелики
Білі, як вона.
Може, їй з метеликом
Високо в блакить
Теж злетіти хочеться –
Та не полетить!..
Бо її не випустить
Чорна глибина!
Бо вона прв’язана
Коренем до дна…
(Лілія)

Які Ви молодці. А більш складну відгадаєте?

З села до міста йде мій брат.
Назустріч – семеро дівчат,
І кожна має сім трбин,
В торбині кожній – сім хлібин,
Гризуть той хліб сім мишенят,
І ловлять їх сім кошенят,
І в кожного жє двоє вух,
На кожнім вусі – десять мух,
І кожна має два крила…
То скільки ж всіх іде з села?
( Один)

IV. Підсумок уроку

Чудово, на завершення нашої зустрічі давайте пригадаємо, про що ви сьогодні дізналися.

Вікторина

1. Скільки років було Наталі Забілі, коли вона склала свій перший вірш? (4 роки)
2. Про кого був цей вірш? (Про Арифметику та Метику)
3. Як звали дочку Наталі Забіли? (Яся)
4. З яким російським письменником сім’я Наталі Львівни товаришувала (З Корнієм Івановичем Чуковським)
5. Як дочка Наталі Забіли Яся назвала Олівець? (Малювець)
6. Який вірш написала Наталя Забіла після цього випадку? («Олівець – малювець»)
7. Яку збірку казок Наталі Львівни Забіли Ви сьогодні побачили? Які вірші запам’ятали?